Я вот честно говоря,
пиздец, не знаю, с чего начать эту историю. Ладно, дайте-ка я сначала закурю свою спичку, а то уже весь тюбик мозгов
выебал у меня.
Так вот, купил я на днях немного закладок, чтобы немного поднять себе настроение и поиграть в Counter-Strike 2. Знаете, мне кажется, что я один из лучших игроков, но вот кокаин мне в этом помогает, понимаете? Он как-то все мысли сводит воедино и руки летают по клавиатуре, как у худого парня на скорости.
Вот я и сижу,
нахлобучив импостерский бонг, и все внимание на игру. Нахуй тут реальность, когда можно погрузиться в мир виртуального стрелялочного ада? Реальность фигня, детка, а виртуал рулит!
Я открываю свой даркнетовский
, где тусят реальные парни. Мало кто может похвастаться тем, что он топовый игрок и борется с реальными противниками, залезая в интернетовскую дыру.
Так вот, я сидел в своем уголке и наблюдал, как все удивлялись моим умениям. Да, нихрена себе импостеры! Все думали, что я читер, только потому, что моя реакция была на уровне космоса. А я знал свой секрет, кокаин мне
нахлобучило и я был готов сражаться с любым вторяком.
Но знаете, иногда я думал, что моя жизнь стала больше похожа на игру. Может быть, я просто слишком много проводил времени в виртуальной реальности, и она начала проникать в реальность? Как будто я живу в постоянном состоянии "выкатился-продул".
Иногда меня одолевала тоска, как будто я не я, а просто персонаж в игре. Может, это все эффект от прокатывания белого порошка. А может быть, я просто слишком увлекся и потерялся в своих мыслях.
Но все равно, игра была моим истинным приютом. Я жил в ней полной грудью, забывая о реальности. Это был мой убежище от всех проблем и неудач.
Но, братцы, я должен признаться, что это была только временная отгрузка счастья и удовольствия. Моя игровая зависимость привела меня к потере работы, друзей и даже семьи. Но все это я ощущал только тогда, когда кокаин переставал действовать и я возвращался в реальность.
Я стал понимать, что игра не может заменить реальную жизнь. Она может дать мне немного радости и удовольствия, но она не дает никакого смысла и наполнения. Единственное, что я получал — это внимание непонимающих окружающих и некоторое признание в виртуальном мире.
Сейчас я понимаю, что реальность гораздо интереснее, чем любая игра. В ней есть настоящие чувства, радость, горе, любовь и смысл. Игра — это всего лишь временное убежище, которое легко превращается в пустоту и разочарование.
Так что, братцы, не ведитесь на наркотики и виртуальные игры. Живите своей настоящей жизнью, любите и цените близких людей. Это намного важнее, чем любая закладка или скилл в игре. Поверьте мне, я
на своей коже все это испытал.
Эй, усіма привіт! Це ваш затуманений наркоман, готовий розповісти вам свою безглузду історію. Готуйтесь, бо це буде поїздка, яку ви не зможете забути!
Отже, страшний наркоман, я, вирішив віддатися всій справі цього світу - натуральному кокаїну. Все почалось тим, що колега із роботи розповів мені про закладки, де можна придбати якісну річ. Біла кристалічна речовина, про яку всі так багато говорять - це була моя наступна мета.
Одного сонячного дня я знайшов контакт на пацана, який займався розподілом закладок. Він вже зарання знаходився в стані плющиту, а я йому тільки допоміг. Він вивів мене на притон, де ми домовились про угоду. Мене перетинало від хвилювання, проте я був рішучим - кокаїн мав стати моїм відрою щастя.
Зустрічалися ми в темному переулочку, серед шумного міського таракана. Я знав, що ризикую, але дурний горішок як завжди перемагав у раціональному мисленні. Я видивлявся на всі боки, стараючись не привертати зайву увагу, коли раптом, я побачив його - мого нового дилера. Він був не старший за 20 років, з кепкою на голові і шортах, які здавались мені незручними в цій погожій погоді.
Потиснувши один одному руки, ми швидко здійснили обмін - кеш проти пакетика з тим дивовижним білим порошком. Мені не хватало слів, аби описати своє щастя. Я вже думав, що кокаїн - це просто міф, але тепер я мав його в своїх руках.
Повернувшись додому, я вирішив не марнувати часу і заліз в онлайн-пошук, щоб знайти виставку картин у нашому місті. Шукаючи, я натрапив на подію, яка мене зацікавила - виставка сучасного мистецтва з усіх куточків світу. Я ось так подумав: чому б не залізти на цю виставку на плющиті, щоб отримати незабутні враження?
Вечір наближався, і я вже підготувався до свого заходу. Позбувшись всіх речей, що могли сповідати мої таємниці, я направився до центру, де проходила виставка. Вхід на неї виявився крутим - маса художників, фотографів та модних пацанів і сучок. Там швальні шматки мистецтва були представлені на публічний огляд, я любив кожен миттєвість у цьому помешканні.
Зашовши у зал, я повний заглибився у справу. Мої очі впилися на одну картину, яка змусила мене затриматися. Фарби на полотні гріли мою душу і розсіяли тінь наркотичного опьяніння. Я все випивав кожен крок митця, він був такий гений! Він зміг передати неймовірні почуття через холодний фарби, і це плющило мене до глузду.
На виставці царила особлива атмосфера, наповнена розумом і смаком. Я був самим центром уваги, бо шевелився як під впливом кокаїну. Усі розмови про мистецтво, стилі та тенденції були шаленими наркоманськими запасами, які впивалися партіями дагги. Ми просто залізли на хвилю таланту і чарування.
Минув тривалий час, але я все ще перебував у своєму кокаїновому екстазі. Мій розум заповнився дивовижними образами, що залишилися в моїй пам'яті назавжди. Було два слова, які описували мої враження - зашло і шмалить! Виставка показала мені світ, про який я давно мріяв, де кожен фарбує свої мрії на полотні життя.
Мой дилер і видал мені найкращу закладку в моєму житті. Вона відкрила для мене нові горизонти, де культура, мистецтво і наркотики переплітаються в одному танці. Брешу, який наркоман хотів би кутити? А я вже не міг припинити. На виході з виставки, я зустрів свого кума - бідолашного лоха, який повірив в ту ж свиню, що й я. Він також вдався на цю виставку і не знав, що його вже чекає. Я розповів йому про свої враження та показав йому свої закладки - виявився він не менш здивований.
Ми з ним втратили рахунок годинам, що стояли біля виставки. Задоволений своїм вечором, ми вирішили закінчити його вже на природі. Друзі, дізнайтесь на свою свою шию - кутити з наркоманом на вулиці під яскравою зірками неймовірний досвід!
Так закінчився мій день, повний пригод і вражень. Я купив закладки і відвідав виставку, але, поки що, моє життя затоплене натуральними ейфоріями і бездумними кутками. Хочете підсумувати все це свято? Це я запрошую вас в світ майбутніх переживань!